До втрати зубів призводять неліковані стоматологічні хвороби, вроджені дефекти, вікові зміни, порушення прикусу, травми тощо. Однак метод імплантації дає змогу відновити естетику усмішки навіть у випадках тотальної адентії (коли відсутні всі одиниці зубного ряду).
Для успішного результату лікування проходить поетапно та за індивідуальним планом. Також велику роль грає професіоналізм стоматолога-імплантолога.
Як відбувається імплантація зубів
Імплантація – це вживлення до кісткової тканини щелепи штучного кореня, до якого кріпитиметься протезувальна конструкція (коронка, міст чи повний протез зубного ряду). Встановлення імплантів зубів починається з підготовчого етапу, на якому проводиться ретельне обстеження. На першій консультації пацієнт ділиться зі стоматологом своїми скаргами та побажаннями, після чого лікар оглядає ротову порожнину та складає план.
Загалом етапи імплантації зубів виглядають так:
- Діагностика. Зробити детальну візуалізацію зубощелепної системи допомагає КТ. Також можуть призначатися аналізи та консультації з іншими лікарями.
- Комп’ютерне 3D-моделювання. Створення моделі необхідне, щоб визначитися з розташуванням імплантів. На її основі виготовляється хірургічний шаблон.
- Підготовка ротової порожнини. Інфікування імпланту може призвести до його відторгнення, тому в роті не має бути інфекційних осередків: зубного каменю, нелікованого карієсу, запалень ясен тощо. Для цього проводиться професійна чистка зубів і призначаються терапевтичні процедури за показаннями.
- Введення анестезії. Метод і препарати підбираються індивідуально. Пацієнти часто надають перевагу лікуванню під седацією.
- Вживлення імплантів. Титановий штифт може встановлюватися з розрізом ясен і формуванням кісткового ложа чи одномоментно в лунку від видаленого зуба.
- Остеоінтеграція. Процес приживлення триває 3-6 місяців. Важливим етапом в останні кілька тижнів стає встановлення формувача ясен.
- Протезування. За двоетапної імплантації протез встановлюється після повного приживлення штифта, а за одноетапної штучний корінь відразу навантажується ортопедичною конструкцією.
Однак в разі значного дефіциту кісткової тканини, імплантація зубів передбачає ще один етап – синус-ліфтинг. Це нарощування кістки щелепи (остеопластика) у випадках, коли не вистачає її товщини та/або ширини для стабільного встановлення імпланту. Зазвичай послуга сінус ліфтінг потрібна пацієнтам зі значною атрофією кістки верхньої щелепи. Операція проводиться закритим чи відкритим способом залежно від показань. У першому випадку кістковий матеріал вводиться через прокол у лунці зуба, в другому – через розріз у тканині ясен. Відкритий синус-ліфтинг є травматичнішим втручанням і потребує довшого реабілітаційного періоду, тоді як закритий часто може виконуватися з одномоментним встановленням імпланту.
Свежие комментарии